Флора НПП

Флора судинних рослин НПП налічує 852 видів судинних рослин. За цим показником вона багатша за флори національних природних парків та заповідників Поліської низовини і поступається лише НПП „Шацький”. Багатство флори НПП зумовлене як різноманіттям ландшафтів його території, так і наявністю населених пунктів, де широко представлені рослини, які тяжіють до людського житла.
Найбільш численною є група лісових видів, де пререважають рослини характерні для широколистяних лісів та узлісь і це при домінуванні у рослинному покриві хвойних (соснових) лісів. Другу позицію за чисельністю займають лучні види; третю – синантропні і четверту – водно-болотні.
З території НПП відомо 31 вид рослин, занесених до Червоної книги України. Це менше ніж у інших заповідниках і національних парках Українського Полісся (крім Поліського заповідника). Проте лише у нашому НПП охороняється гронянка багатороздільна (Botrychium multifidum), водяний горіх плаваючий (Trapa natans) та плавун щитолистий (Nymphoides peltata). Варто відмітити, що з території НПП знайдено два нових для флори України види: осока бурувата (Carex brunnescens) та аксирис щирицевидний (Axyris amaranthoides).
На території НПП досліджено флору мохів. Їх налічується 103 види, в тому числі 10 видів печіночників.
За характером рослинного покриву між собою відрізняються східна Старогутська та західна Придеснянська ділянки. У рослинному покриві першої переважають ліси, які займають до 80% території. Більше ніж 65% лісовкритої площі складають соснові ліси. Серед них переважають соснові ліси з домінуванням чорниці (Vaccinium myrtillus), молінії голубої (Molinia caerulea)та зелених мохів. Березово-соснові ліси займають близько 9% лісовкитої площі ділянки і представлені ценозами, де в трав’яно-чагарничковому ярусі домінують чорниця та молінія голуба. Ці домінанти трав’яно-чагарничкового ярусу нарівні з видами болотного різнотрав’я (гадючник в’язолистий (Filipendula ulmaria), гравілат річковий (Geum rivale), щучник дернистий (Deschampsia cespitosa), тощо) є типовими і в березових лісах, частка яких становить близько 19%. Дубові ліси та вільшняки займають приблизно по  3% лісовкритої площі. У трав’яному ярусі перших домінує осока волосита (Carex pilosa), а у вільшняках – кропива жабрійолиста (Urtica galeopsifolia), рідше гадючник в’язолистий та очерет звичайний (Phragmites australis).
Лучна рослинність Cтарогутській ділянці НПП поширена в заплаві р. Улиця, на осушених землях та по краях боліт. За площею переважають торф’янисті луки з домінуванням щучника дернистого зрідка осоки чорної (Carex nigra) та медової трави шерстистої (Holcus lanatus). Значні площі займають справжні луки, домінантами на яких виступають костриця червона (Festuca rubra), тонконіг лучний (Poa pratensis), а також пустищні угруповання утворені мітлицею тонкою (Agrostis tenuis) і біловусом стиснутим (Nardus stricta). Після запровадження заповідного режиму чи припинення сінокісного використання, луки поступово заростають деревно-чагарниковою рослинністю, а у місцях, де раніше було проведено систему заходів із осушення – відбувається заболочування.
Площа боліт у Старогутській ділянці парку становить більше 7%. Переважають безлісні купинові ценози осоки ситничковидної (Carex juncella). Вони розміщені в середній та нижній течії улоговин стоку, що тягнуться майже через всю ділянку. Серед цих угруповань трапляються фрагменти боліт з домінуванням очерету звичайного, осок пухирчастої, здутої, зближеної, хвоща річкового. Лісові евтрофні болота представлені невеликими ділянками вільшняків з домінуванням у трав’яному ярусі гадючника в’язолистого, кропиви жабрійолистої, теліптерису болотного (Thelypteris palustris) та очерету звичайного, що розташовані у заплавах малих річок та серед трав’яних боліт. Не менше 15% площі боліт в Старогутській ділянці парку займають мезо- та оліготрофні болота. Це переважно замкнуті западини та верхів’я улоговин стоку. В деревостані лісових та рідколісних мезотрофних боліт деревостан  утворений березою пухнастою (Betula pubescens) та сосною звичайною, а у трав’яно-чагарничковому ярусі домінують пухівка піхвова (Eriophorum vaginatum), осока пухнатоплода (Carex lasiocarpa), рідко очерет звичайний. Суцільний ярус утворють сфагнові мохи. На трав’яно-сфагнових мезотрофних болотах домінують осоки пухнатоплода та здута, пухівки вузьколиста (Eriophorum angustifolium) та піхвова. Оліготрофні болота на території парку розташовані на крайній межі свого поширення тому не відрізняються різноманітністю і мають збіднений флористичний склад, порівняно з такими болотами західних регіонів України. Типова будова їх ценозів така: розріджений деревостан з березою пухнастою та сосною звичайною; у трав’яно-чагарничковому ярусі домінують пухівка піхвова  та журавлина болотна (Oxycoccus palustris). Моховий покрив утворений сфагновими мохами секції Cuspidata.
У Придеснянській ділянці основу рослинного покриву складає лучна рослинність. В заплаві р. Десни луки використовуються головним чином як сіножаті, значно рідше як пасовища. За площею переважають угруповання китника лучного (Alopecurus pratensis), очеретянки звичайної (Phalaroides arundinacea), ї осоки гострої (Carex acuta). Поширені також справжні з домінуванням мітлиці гігантської (Agrostis gigantea), костриць червоної та лучної (Festuca pratensis) та торф’янисті луки щучнику дернистого, осоки лисячої (Carex vulpina), мітлиці собачої (Agrostis canina).  По високих прируслових валах трапляються остепнені луки з мітлиці виноградникової (Agrostis vinealis). На плакорних ділянках післялісові луки на піщаних ґрунтах, в більшості своїй, мають пасовищний режим використання. Домінантами на дренованих ділянках тут є мітлиця тонка, костриця червона, а в замкнутих та проточних зниженнях – щучник дернистий. Тут в умовах зменшення пасовищного навантаження в останні роки поширюється високотрав’я: гадючника в’язолистого, кропиви дводомної (Urtica dioica), відбувається заростання чагарниками верб попелястої (Salix cinerea) та тритичинкової (S. triandra).
У Придеснянській ділянці парку лісова рослинність у заплаві р. Десни представлена невеличкими (рідко більше 1-2 га) перелісками. На надзаплавних терасах існує низка лісових урочищ, які, однак, повністю не увійшли до складу НПП. Переважно по їх краях  охороняються ділянки де представлені молоді та середньовікові культури сосни звичайної з розрідженими трав’яно-чагарничковим ярусом та з домінуванням малини (Rubus idaeus), орляка звичайного (Pteridium aquilinum), костриці червоної, мітлиці гігантської. У заплаві поширені широколистяні ліси з осики (Populus tremula), рідше дуба (Quercus robur) та ясена звичайного (Fraxinus excelsior) з участю в’язів гладкого (Ulmus laevis) та малого (U. minor), клена гостролистого (Acer platanoides). Домінантами трав’яного ярусу виступають ожина сиза (Rubus caesius), конвалія звичайна (Convallaria majalis), яглиця звичайна (Aegopodium podagraria). Біля підніжжя борової тераси заплави р. Десни іноді цілі смуги лісів формує вільха клейка (Alnus glutinosa), де у трав’яному ярусі домінують безщитник жіночий (Athyrium filix-femina), кропива жабрійолиста, гадючник в’язолистий, теліптерис болотний.
У Придеснянській частині парку найбільшого поширення набули мінеральні болота заплави Десни, де домінують лепешняк великий та осока гостра. У притерасній частині заплави трапляються лісові болота з вільхою клейкою у деревостані та теліптерисом болотним і безщитником жіночим у трав’яному ярусі.
Велика кількість різноманітних за швидкістю течії, характером дна та особливостями водного режиму водойм у Придеснянській частині парку зумовлює високе різноманіття водної та прибережно-водної рослинності. Типовими для цієї ділянки парку є прибережні угруповання осоки гострої, лепешняку великого,  куги озерної (Schoenoplectus lacustris), хвощу річкового, стрілолиста стрілолистого (Sagittaria sagittifolia) та водні глечиків жовтих (Nuphar lutea), латаття чисто-білого (Nymphaea candida), плавуна щитолистого (Nymphoides peltata), рдесників пронизанолистого (Potamogeton perfoliatus) та блискучого (P. lucens), водяного різаку алоєвидного (Stratiotes aloides).

На території НППДС виявлено 598 видів (645 вн. такс.) водоростей. Серед них 564 види (611 вн. такс.) зафіксовано у водоймах парку і 38 видів – у ґрунтах (останні наводяться за літературними вказівками). При цьому лише чотири види виявилися спільними для водойм та ґрунтів, а саме: Luticola mutica, Pinnularia borealis, Hantzschia amphioxys і Cylindrocystis brebissonii.
За загальним різноманіттям водоростей НППДС нині посідає третє місце серед об’єктів природно_заповідного фонду Українського Полісся (після Шацького НПП і Поліського природного заповідника).
Основу видового альгорізноманіття водойм НППДС формують представники відділів Bacillariophyta (157 видів, 179 вн. такс.) та Chlorophyta (133 види, 144 вн. такс.), які разом становлять 51,5% загального видового складу водоростей парку. Розподіл за іншими відділами є нерівномірним: Cyanoprokaryota – 68 видів (70 вн. такс.), Euglenophyta – 67 (75), Streptophyta – 56 (57), Xanthophyta – 42, Chrysophyta – 27 видів (29 вн. такс.), Dinophyta – 9 (10) та Cryptophyta – 5 видів.
Високе видове багатство виявлено в бентосі та планктоні (229 та 196 видів відповідно), менше – у перифітоні (123 види). Найбільше різноманіття водоростей (280 видів) властиве заростям вищих водних рослин та водоростей-макрофітів. Розподіл видового складу за відділами в різних екологічних угрупованнях нерівномірний і пов’язаний із наявними морфологічними адаптаціями окремих представників кожного відділу.
Найбільше видове багатство водоростей є характерним для заплавних водойм (296 видів, 312 вн. такс.), річок (271 вид, 293 вн. такс.), боліт (196 видів, 210 вн. такс.). Інші типи водойм менш представлені на території парку, тому кількість виявлених видів в них значно нижча. В усіх основних типах водойм переважають діатомові водорості, яким поступаються зелені. Зокрема, у річках частка діатомових водоростей є найвищою (42,1%), що загалом властиве водотокам. У заплавних водоймах збільшується кількість видів Cyanoprokaryota, Euglenophyta та Xanthophyta. У болотах зменшується внесок зелених і синьозелених водоростей в альгофлору та підвищується частка Euglenophyta і Streptophyta.
До найпоширеніших видів у водоймах НППДС (за показником частоти трапляння) належать переважно представники діатомових водоростей (Ulnaria ulna, Epithemia turgida, Gomphonema parvulum, Melosira varians, Eunotia bilunaris, G. acuminatum var. coronatum, G. truncatum, Cymatopleura solea, G. augur) і лише один представник з Euglenophyta (Trachelomonas volvocina).
Альгофлора НППДС характеризується значною кількістю рідкісних видів водоростей, серед яких один вид є рідкісним для світової флори (Stipitococcus calix), 35 видів та різновидів – для флори України. Новими для флори Українського Полісся виявилися 38 видових та внутрішньовидових таксонів, новими для флори Лівобережного Полісся – 23.

Ознайомитися з монографією «Водорості Національного природного парку «Деснянсько-Старогутський»» можливо за даним посиланням >монографія<

Ознайомитися з монографією "Флора Національного природного парку «Деснянсько-Старогутський» та проблеми охорони фіторізноманіття" можливо за даним посиланням >монографія<

Ознайомитися з монографією "Гриби та грибоподібні організми Національного природного парку "Деснянсько-Старогутський"" можливо за даним посиланням >монографія<

Ознайомитися з монографією "Лесная растительность Национального природного парка "Деснянско-Старогутский"" можливо за даним посиланням >монографія<

Гербарій національного природного парку "Деснянсько-Старогутський" >монографія<

База даних гербарія НППДС на 21.06.2018 (у форматі Microsoft Exel) >база<